Люди опинилися у стані паузи: навчання перетворилося на формальні онлайн-лекції, робочі проєкти зупинилися, плани втратили визначеність. Тривали лише постійні пошуки сенсів. Багато хто почав дивитися в бік ІТ, а саме кібербезпеки — сфери, яка попри все зберігає динаміку і продовжує розвиватися. Але як знайти шлях у нову професію? Що робити, коли начебто все робиш правильно, але відчуваєш: ти стоїш на місці? Про це розкаже історія Костянтина Москвіна — хлопця з Донецької області, який добре знає, як виглядає розгубленість. Але також — яким має бути шлях до впевненості у власних силах. “Університет давав базу, але не формував розуміння професії” Ще до початку великої війни Костянтин навчався на спеціальності “Кібербезпека” у Харкові. Але навчання не надихало. “Я розумів, що кібербезпека — це важливо. Але як вона працює, які в ній бувають напрямки, чим конкретно займаються спеціалісти — про це я майже нічого не знав. Університет давав певну базу, але не формував розуміння професії”. Коли почалось повномасштабне вторгнення, хлопець евакуювався — спершу до Дніпра, потім до Запоріжжя. Але з кожним днем ставало все важче зрозуміти, як жити далі. Формально він продовжував навчання, але всередині була лише тривога й безсилля. “Просто спробуй”: як випадкова розмова змінила все Зміни почались несподівано — старий товариш надіслав посилання на Кіберакадемію CyberIN, проєкт компанії IT Specialist. Костянтин зізнається: потрапити на навчання було не складно. Але навіть тестове завдання, побудова схеми домашньої мережі, вже змусило замислитись: “Я не зовсім розумів, що саме хочуть побачити. Бо, здавалося б, усе просто — ноутбук, Wi-Fi, інтернет-провайдер. Але потім зрозумів: навіть у таких речах багато людей не розбираються. І це теж про освіту і про важливість галузі”. CyberIN стала для Костянтина перезавантаженням. Жодного “зубріння” — лише реальні кейси, живе навчання, практика. І голове — люди. “Найбільше вразили викладачі. Вони приходили після основної роботи і викладали з щирим ентузіазмом. Вони не читали з методичок, а розуміли, про що говорили І це дуже надихало. Завжди можна було поставити будь-яке питання. Навіть якщо воно здавалося дурним — тобі відповідали, пояснювали, розжовували. Якщо залишалися питання, викладачі пропонували підійти на перерві або після заняття, і пояснювали ще раз. Це справді було по-людськи. Тоді я відчув, що я не просто студент, а людина, в яку вірять”. У CyberIN підтримка не обмежується лише конспектами чи презентаціями. Студентам допомагають навіть із житлом, якщо є така потреба. І це дарує відчуття, що ти частина чогось важливого. І це відчуття залишалося й надалі. Бо академія допомагала не лише з опануванням технічної бази, а й з упевненістю у власній цінності. Після завершення першого блоку навчання Костянтина запросили на співбесіду в IT Specialist. Перше робоче місце — це вже не мрія, а результат Співбесіда не була стандартною. Кілька відділів, багато запитань, різні формати. Але саме тут Костянтин зрозумів — він готовий спробувати. “Мене обрали у відділ впровадження рішень інформаційної безпеки. А через рік, коли мій керівник пішов на підвищення, він забрав мене із собою у новий відділ архітектури. Тепер моя робота — це щось середнє між технікою, аналітикою і комунікацією. Я спілкуюсь із сейлами, клієнтами, інженерами. Аналізую потреби, описую рішення, проводжу презентації. Найбільше мені подобається саме людський компонент — знаходити проблеми і будувати рішення”.
Цей старт відбувся завдяки CyberIN. Дізнатися більше про шлях Костянтина, а також познайомитися із Дар’єю Гапелик, художницею, що пройшла шлях до студентки CyberIN, а згодом і пентестера в команді IT Specialist, можна у повній версії матеріалу на сайті. А ще нагадуємо: академія створена не лише для студентів. Вона відкрита також для ветеранів, які повертаються з фронту та шукають себе у цивільному житті. І, як показує досвід Костянтина — тут справді можна почати з нуля. І зробити це гідно.